В.о. Голови Національної тристоронньої соціально-економічної ради, в.о. Голови Федерації профспілок України Григорій Осовий дав інтерв'ю сайту Національної ради, у якому розповів про своє бачення останніх подій в країні, позицію профспілок щодо вимог Міжнародного валютного фонду, напрями вдосконалення системи соціального діалогу в Україні, а також про плани відновлення Будинку профспілок.
- Григорію Васильовичу, як Ви оцінюєте події, які відбулися в країні останнім часом? Відомо, що Федерація профспілок відігравала достатньо серйозну роль у протестах.
- Події, які відбулися в країні, ще раз засвідчили, що в Україні є громадянське суспільство і народ України є джерелом влади не лише юридично, але й справді готовий відстоювати це право, вимагати від влади виконання обов’язків перед людьми.
Саме непродумані безвідповідальні дії влади призвели до того, що десятки тисяч людей вийшли на Майдан, протестуючи проти зміни курсу на євроінтеграцію. Адже зовнішньополітичний курс України був чітко визначений законом «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», але раптом Уряд звернув з цього шляху. Звичайно, люди зажадали отримати від влади пояснення.
Звичайно, у протестах брали участь в тому числі і члени профспілок, і Федерація профспілок України також не залишилися осторонь. Розуміючи обставини, а також реагуючи на звернення наших членських організацій, ми надавали протестувальникам можливість перебування у Будинку профспілок для обігріву, харчування, отримання медичної допомоги тощо.
«МИ СТАЛИ КРАЇНОЮ-СОБЕСОМ»

- На ваш погляд, якими були причини загострення ситуації, розширення від суто євроінтеграційних вимог до вимог кардинальної зміни влади та системи влади?
- Силові дії влади призвели до ще більшого обурення людей і загострили і інші вимоги людей і громадянського суспільства. Українці давно відчували обурення тим, що країна є надто корумпованою, чиновницьке свавілля – надто поширеним, а несправедливість і диференціація доходів просто зашкалює. Якщо не сьогодні, то завтра це обурення призвело би до жорсткого протистояння влади і народу. Силові дії влади просто стали певним каталізатором.
Зараз ми маємо в країні жахливу ситуацію, коли навіть працююча людина не може убезпечити себе від бідності, не кажучи вже про те, щоб забезпечити непрацездатних членів сім’ї – дітей, батьків старшого віку, які також отримують невелику пенсію. За межею бідності знаходиться 19% українських працівників. Це взагалі є нонсенсом!
В європейських країнах мінімальна ставка заробітної плати складає 2,5-3 прожиткових мінімуми. В нас мінімальна заробітна плата – це і є прожитковий мінімум, тобто, фактично межа бідності. До того ж, прожитковий мінімум протягом багатьох років занижується - він взагалі він не переглядався з 2000 року.
Зарплата в структурі доходів населення складає близько 40%, а все інше – соціальні виплати. Ми стали країною – собесом, коли за працю людина не отримує еквівалент відтворення для себе і своєї сім’ї, і навіть працююча людина з простягнутою рукою йде до держави за допомогою.
Це є прямим наслідком вкрай низького рівня витрат на робочу силу у собівартості продукції. В промисловому секторі частка витрат на заробітну плату складає лише 6% собівартості, тоді як в країнах з розвиненою економікою – 30-35%. Фонд оплати праці у валовому продукті країни – 32%, у розвинених країнах – 60-65%. Цю диспропорцію потрібно змінювати, тоді як зараз вона консервується, а у деяких випадках навіть погіршується.
- Як Ви вважаєте, чому не спрацювала система запобіжників для недопущення подібної ситуації, зокрема, механізм соціального діалогу в державі?
- Днями у нас відбулося засідання Ради Федерації профспілок України, в ході якого ми досить критично оцінили і власні дії, і ефективність ведення соціального діалогу.
Інституційно система соціального діалогу розбудована за роки Незалежності досить серйозно. Були створені такі майданчики як Національна тристороння соціально-економічна рада, Координаційний комітет сприяння зайнятості населення, ми маємо унікальні умови управління фондами загальнообов’язкового соціального страхування, де рішення сьогодні приймаються трьома сторонами на паритетних засадах.
З точки зору інституційної розбудови і законодавчого оформлення соціального діалогу і партнерства ми можемо віднести себе до країн досить успішних в цьому плані.
Укладається на національному рівні Генеральна угода, більше 90 галузевих угод, понад 80 тисяч колективних договорів з охопленням 81% працівників. Ці цифри знаходяться на рівні країн з розвиненою економікою та демократією.
Тобто, якщо подивитися поверхнево, то навіть є чим пишатися. Але якщо подивитися на результативність діалогу – виникають серйозні питання, чому діалог не зумів відвернути поширення бідності.
СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ ПОВИННА БУТИ ПЕРЕБУДОВАНА З АКЦЕНТОМ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ
- Фактично Ви критично оцінюєте в тому числі і діяльність профспілок?
- Так, на засіданні Ради Федерації профспілок ми дали критичну оцінку не лише діям влади, але й критично оцінили свою діяльність, розуміючи, що там де є несправедливість, бідність, приймалися авторитарні рішення, ми, як одна зі сторін соціального діалогу, були недостатньо жорсткі до бізнесу і влади, щоб ці антисоціальні аспекти були мінімізовані.
Критикуючи себе, ми маємо посилити вимоги до бізнесу, до роботодавців, до органів державної влади в діалозі. Якщо ми не змінимо ці структурні парадигми, завжди буде джерело соціальної напруги і раз за разом будуть виникати соціальні конфлікти, які будуть перманентно переростати у такі події, які ми маємо на сьогодні. Рада Федерації у своїх рішеннях висловилася за серйозну перебудову соціального діалогу з акцентом на ефективність.
Це повинна бути не просто площадка для обговорення, рішення якої або не виконуються, або сторони намагаються мінімізувати зобов’язання, консервуючи таким чином той стан речей, який є. Профспілки мають посилити не тільки свою компетентну чи професійну складову, але й побуджувальну. Якщо влада чи бізнес не усвідомлять свою відповідальність, рано чи пізно проблеми знову здетонують і за це доведеться розплачуватися всьому суспільству, адже соціальні вибухи не лише спонукають до перетворень але й разом з тим мають руйнівну силу. Соціальні вибухи призводять до нестабільності, погіршення умов інвестиційного клімату, що несе ризики і для влади, і для бізнесу.
ГРОМАДСЬКІСТЬ ГОТОВА ПІДСТАВИТИ ПЛЕЧЕ ДЕРЖАВІ
- Як плануєте вдосконалювати систему соціального діалогу в державі аби унеможливити подібну ситуацію у подальшому?
- Одним з напрямів може бути посилення громадського контролю та суспільного впливу на ті сфери життя, де виникають точки суспільної напруги. Зараз профспілки мають певний контроль у сфері праці. Можливо ми будемо ставити питання щодо надання більш вагомих повноважень у цій сфері. Колись профспілки мали право призупинити виробництво або його частину в тому разі, якщо його технічний стан несе загрозу життю та здоров’ю людини.
У нас в країні лише кількасот інспекторів, а суб’єктів господарювання – 1 млн. 400 тисяч. Чи можуть вони забезпечити щоденний контроль та нагляд? Навряд чи. Але якщо на підприємстві є профспілка, то її члени можуть інформувати відповідні органи для прийняття рішень. Ми готові підставити плече владі і спільно контролювати цей процес.
Можливо, варто вийти за межі традиційно притаманного профспілкам сектору, тобто, сфери праці. Скажімо, питання ціни на газ напряму не відноситься до сфери праці, проте за того рівня зарплат, який ми маємо в Україні, цей чинник може суттєво вплинути на життя та матеріальне становище нашого спілчанина.
Потрібно розвертати лінійку суспільного громадського контролю. З моєї точки зору, варто провести дискусію у Національній тристоронній раді щодо можливості розширити її формат з тристороннього до формату «3+1», з залученням представників громадськості.
- Чи розраховуєте, що нова влада буде більш уважною до вимог громадськості? Деякі урядовці вже заявили, що будуть виконані всі вимоги Міжнародного валютного фонду, в тому числі, такі болючі для населення, як заморожування пенсій, інших соціальних виплат. Чи погодитесь ви з цим?
- Федерація профспілок України висловила стурбованість цими заявами. Ми сподіваємося, що новий Уряд не ігноруватиме суспільну думку і проводитиме відповідні консультації, як це і передбачено законодавством.
Підвищення цін і тарифів, замороження зарплат та пенсій – це дуже болючі теми. Ми розуміємо ту ситуацію, в якій опинилася держава і потребу у кредитній підтримці, оскільки економіка країни вже два роки знаходиться на межі замерзання.
Але разом з тим ми повинні пересвідчитися, що це є безальтернативним рішенням. Скажімо, щодо підвищення тарифів на газ. Ми вимагаємо надати всю інформацію про баланс газу, розкрити інформацію щодо механізму утворення ціни на газ, інформацію про видобуток власного газу – хто його видобуває, яка собівартість і куди він продається.
Законодавством передбачено, що весь газ власного видобутку, а це понад 20 млрд кубометрів, має спрямовуватися виключно на потреби населення. А його вартість є на порядок меншою у порівнянні з російським.
Громадськість повинна мати інформацію щодо того, чому є збитковим «Нафтогаз», хто заробляє на імпорті газу в Україні, чому борги сягнули майже 2 млрд всього за кілька місяців.
Коли не буде утаємниченості в цій справі, можливо, ми зрозуміємо, що в даний час просто немає іншого виходу і самі люди погодяться на такі заходи на певний час.
Але якщо залишиться закритість, корупційність, відкати, пільги окремим наближеним, тоді люди побачать, що в країні нічого не змінилося і це може мати масштабні наслідки для влади.
БУДИНОК ПРОФСПІЛОК БУДЕ ВІДБУДОВАНИЙ
- Досить болюче запитання, але яка зараз взагалі ситуація в Федерації після того, як Будинок профспілок став фактично непридатним для роботи?
- В ході силового протистояння близько тисячі працівників Федерації і ще декількох десятків всеукраїнських профспілок, нажаль, втратили свої робочі місця. Знищена матеріальна база - комп’ютери, меблі і так далі. Проте в даний момент ми змогли віднайти певні тимчасові приміщення і потроху збираємо все необхідне для повноцінного відновлення діяльності.
Саме через Федерацію профспілок України, як найбільше репрезентативне профоб’єднання, йшла та координувалася вся робота по соціальному діалогу. Голова ФПУ очолював не лише Федерацію, але й Спільний представницький орган профспілок, Національну тристоронню раду. Цілком зрозуміло, що коли перестав працювати наш центр, були порушені ланки діяльності. Наразі ми відновили основні комунікації.
Продовжується робота з узгодження законопроектів та проектів нормативно-правових актів, які надсилаються нам Центральними органами виконавчої влади, профільними Комітетами Верховної Ради України. Це досить масштабна робота – лише за минулий рік таке погодження пройшли понад 900 різних документів.
Цей напрямок є теж дуже важливим та необхідним, адже якщо будуть імплементовані неправильні рішення, вони можуть достатньо боляче потім накласти відбиток на життя людей.
- Чи плануєте відновлювати Будинок профспілок? Яким чином і за які кошти?
- Звичайно, нам дуже прикро те, що сталося з Будинком профспілок. Це не лише просто будівля, але й символ Майдану, частина архітектурного ансамблю головної площі нашої столиці, фактично її візитна картка.
Як власники, ми плануємо відновити будівлю. За тими попередніми оцінками, які ми маємо, вона підлягає відновленню, не дивлячись на те, що у місцях інтенсивного горіння була порушена цілісність конструкцій.
Федерація профспілок ініціює створення спеціального фонду відновлення Будинку профспілок. І прості громадяни України, і члени профспілок, і міжнародні організації, з якими ми співпрацюємо, вже пропонують свою допомогу.
Звичайно, сподіваємось і на сприяння держави. В першу чергу, ми розраховуємо на створення державної комісії, яка б визначила причини руйнування та пожежі. Судячи з тих попередніх даних, якими ми володіємо, це все ж таки наслідки штурму проти мітингувальників. Якщо відповідні вказівки давали представники влади, держава має бути відповідальною і теж допомогти нам.
Форми цієї допомоги можуть бути різними – або звільнення від податків тих пожертв людей, які надійдуть до фонду, або пільги суб’єкту господарювання, коли все буде відновлено. Ми розуміємо, в якій ситуації зараз перебуває держава, але не думаємо, що вона повинна відвернутися.
Плануємо також прийняти рішення щодо вшанування пам’яті тих людей, які загинули на Майдані, і взагалі подій, що відбулися в останні місяці. Це може бути зроблено у формі встановлення відповідних меморіальних дошок або у інших формах.
Говорити про конкретні суми важко до проведення всебічної технічної експертизи, проте зараз називаються цифри в межах від 100 до 150 млн грн.
Внаслідок силових дій 18-19 лютого також постраждав Жовтневий палац. Було знищено багато обладнання і склалося враження, що це робилося навмисно. Три місяці ми знаходилися у співіснуванні з мітингувальниками і за весь цей час будівля не зазнала таких наслідків, як за один день штурму.
- На адресу ФПУ останнім часом звучить чимало критики від альтернативних профспілок. Звучать заклики до перерозподілу майна і Будинку профспілок зокрема…
- Під час суспільних заворушень завжди є частина суспільства, яка прагне докорінних змін, але обов’язково на цій хвилі проявляється також і піна. І завжди є ті, хто хоче скористатися цим процесом, використати його для власного зведення рахунків.
Мене не дивують уколи на адресу ФПУ від тих, хто традиційно проявляє певну недружелюбність. Федерація профспілок України завжди говорила, що готова до співробітництва і вітає співпрацю з будь-якими об’єднаннями, які посилюють позиції профспілок. Звичайно, це стосується лише тих профспілок, за якими стоять реальні люди, але не тих, де всі члени профспілки розміщуються на одному дивані.
В Україні є п’ять репрезентативних профспілкових об’єднань. Ми знаходимося в діалозі з усіма і вони мають відповідні квоти у Національній раді, Фондах соціального страхування і так далі.
Тема перерозподілу профспілкового майна також не є новою. Після отримання Україною Незалежності, Федерація профспілок України стала правонаступницею Української республіканської ради профспілок. Цілком природно, що майно Ради перейшло у власність ФПУ, адже було побудовано на членські внески тих людей, які були членами профспілок.
Ми не відкидаємо можливості співпраці – є профспілки, які отримували приміщення для свого розташування у Будинку профспілок на рівні з нашими організаціями. Але про жодний перерозподіл мови бути не може, адже під виглядом перерозподілу до процесу долучиться бізнес і все завершиться тим, що все майно отримає найбільш грошовитий та сильний, і врешті самі профспілки опиняться на вулиці.
КОЛИ МОВА ЙДЕ ПРО ЦІЛІСНІТЬ ДЕРЖАВИ – МИ ПОВИННІ РЕАГУВАТИ
- Представники Громадської ради Російської Федерації повідомили про готовність допомагати у проведенні референдуму у Криму. Ви досить різко висловилися щодо цих заяв.
- Профспілки завжди залишаються осторонь від політичних тем, наш спектр – економічні, соціальні, трудові питання. Члени наших організацій мають різні політичні, релігійні та інші індивідуальні погляди, у які ми не втручаємось. Проте коли заходить про цілісність держави, ми повинні реагувати.
Національна рада зробила заяву на адресу Громадської палати РФ стосовно неприпустимості втручання у наші внутрішні справи жодної країни, навіть дружньої, з якою нас багато чого пов’язує.
Мені було дуже прикро, що довелося направляти звернення на адресу дуже відомої і поважної люди – академіка Євгена Вєліхова, з яким я особисто знайомий. Проте ми отримали інформацію, що один з його заступників заявив, що Громадська Палата РФ проводить якусь роботу щодо набуття кримчанам громадянства РФ та надає юридичні консультації стосовно референдуму к Криму.
Переконаний, що це не личить такій поважній інституції. До ГП РФ входять відомі громадські діячі, в тому числі, з профспілок. І діяльність, про яку було заявлено, взагалі несумісна зі статусом самого члена Громадської палати. Ми попросили пана Вєліхова донести цю точку зору і до свого колеги, і до всіх членів ГП РФ.
Наше співробітництво повинно проходити в тих сферах, де воно справді необхідне. У січні ми визначили напрями такого співробітництва в ході тристоронньої зустрічі, у якій також брав участь Президент Європейського економічного та соціального комітету. На мій погляд, наші форми взаємодії повинні лежати саме у площині гуманітарного, економічного, соціального співробітництва.
Прес-служба НТСЕР
Інтерв’ю перепечатано з сайту ФПУ - www.fpsu.org.ua