Друк 

СПО об'єднань профспілок висловлює крайню стурбованість членів профспілок, профспілкових організацій щодо стану переговорів з укладення Генеральної угоди на новий строк та вважає за необхідне довести до відома широкого загалу профспілкову позицію.

Затяжні переговори з укладення Генеральної угоди на 2013-2015 роки, що розпочалися ще у 2012 році не мали позитивного результату, були визнані завершеними й наприкінці лютого 2015 року розпочато нові - з укладення Генеральної угоди на 2015-2017 роки.

Кропітка робота Спільної робочої комісії для ведення колективних переговорів і підготовки проекту Генеральної угоди на новий строк протягом 2015 року дозволила сформувати проект Угоди з узгоджених положень та таблицю розбіжностей до нього.

Принципові для профспілок питання не дозволяли укласти Генеральну угоду ще в 2015 році, крім того ці ж питання стали й причиною вступу СПО об'єднань профспілок в колективний трудовий спір (конфлікт) з Кабінетом Міністрів України.

Проте як в рамках колективних переговорів, так і під час консультацій керівництва сторін соціального діалогу, а також під час примирних процедур в колективному трудовому спорі не вдалося досягти домовленостей з таких питань:

- зростання розміру мінімальної заробітної плати;

-   скорочення грошового розриву між посадовим окладом (тарифною ставкою) працівника 1 тарифного розряду ЄТС та мінімальною заробітною платою.

Крім цього, запропонована Стороною роботодавців умова для зростання мінімальної заробітної плати - скасування прямої залежності ставки першого тарифного розряду від показників мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму, фактично призвела до блокування колективних переговорів, оскільки прийняття профспілками такої пропозиції призведе до значного зниження рівня оплати праці працівників.

Враховуючи вищевикладене, профспілкова спільнота категорично відкидає можливість укласти Генеральну угоду на запропонованих іншими сторонами умовах.

Профспілки переконані, що у демократичній країні труднощі кризи й реформ повинні спиратися на чітко визначену і зрозумілу державну політику щодо запровадження справедливої оплати праці українців, яка має, нарешті, викорінити бідність серед працюючих, динамічно скорочувати розрив в зарплатах порівняно із сусідніми європейськими країнами, а також забезпечувати високий платоспроможний попит населення на вітчизняну продукцію, що є головним у подоланні кризи економіки та боротьбі з безробіттям.